Щороку наприкінці листопада весь народ України низько схиляє голову в знак жалоби перед пам’яттю невинних жертв далеких 1932-1933-х років. Голодомор 1932-1933 рр. — одна з найтрагічніших сторінок нашої історії, яку десятиліттями замовчували.

Надзвичайно важким і трагічним для українського народу було XX століття. Відбулися дві світові війни, які пронеслися кривавим смерчем по українських землях. Україна пройшла через грізні роки народних повстань, пережила три штучно створені голодомори (1921-1923, 1932-1933, 1946-1947 рр.).

А ще були масові сталінські репресії, ГУЛАГ, Соловки, Сибір, еміграція в Казахстан, на Далекий Схід, в Америку, Західну Європу, Австралію.
Найчисельніших людських втрат Україна зазнала від голодомору 1932-1933 рр. У мирний час від голодної смерті тоді загинули мільйони людей — переважно, українські селяни.
 
Цей небачений у світі голодомор забрав життя майже у третини всіх жителів УРСР. Померли переважно українці (в сільських місцевостях їхня частка становила 80—90 %).
Мільйони українців померли від голоду. Десятки мільйонів не народилися. Покалічені людські долі. Сироти. Каліки. Пригнічена воля, виснажена душа українського народу. Немислимий масштаб цієї трагедії.

У цей скорботний день - день пам’яті жертв голодомору та політичних репресій, - ми у скорботі схиляємо голови перед мільйонами померлих і ненароджених наших земляків внаслідок нелюдської політики сталінського режиму.

В цей день по всій Україні запалять мільйони свічок на знак пам’яті про трагічне минуле нашого народу. Це - наша спільна біль, наша спокута!

Час дедалі більше віддаляє нас від тих страшних подій. Але пам’ять жива. Пам’ять священна. Пам’ять – вічна...